Демократiя як лiки вiд сепаратизму. Чи допоможе український план врегулювання Приднiстровського конфлiкту? [ Редагувати ]
21 квітня нова українська влада поставила рекорд дипломатичної активностi. Власне, щiльнiсть графiка поїздок найвищих посадовцiв уражала й ранiше. Але такого, щоб в один день президент вiдвiдав Бухарест, мiнiстр закордонних справ - Вiльнюс, вiце-прем'єр iз євроiнтеграцiї - Брюссель, секретар РНБО - Москву, а мiнiстр внутрiшнiх справ - Мiнськ, ще не було. Зрозумiло, що мета всiх цих вiдвiдин - зовсiм не знайомство з мiсцевими принадами. Скажiмо, Вiктор Ющенко з румунським президентом Трояном Бесеску домовився про створення президентської комiсiї, яка вiзьметься розв'язувати нагальнi проблеми - примiром, щодо делiмiтацiї континентального шельфу та добудови каналу Дунай - Чорне море. Петро Порошенко з росiйським колегою Iгорем Iвановим обговорював, що має робити комiсiя "Ющенко-Путiн", домовлявся про спiвпрацю партiй "Єдиная Россия" та НСНУ i побував на аудiєнцiї в росiйського лiдера. Юрiя Луценка, що прибув до бiлоруської столицi на засiдання мiнiстрiв внутрiшнiх справ країн-учасниць СНД, прийняв Олександр Лукашенко - щоб обговорити спiвпрацю країн у правоохороннiй галузi.
Утiм, тривалий та досить складний тест на здатнiсть проводити самодостатню зовнiшню полiтику Київ почав складати у п'ятницю, 22 квітня. Саме цього дня на саммiтi ГУУАМ у Кишеневi голова української держави запропонував свiй план розв'язання Приднiстровського конфлiкту.
До розв'язання приднiстровської проблеми Київ долучається не вперше. Першим це спробував зробити ще президент Леонiд Кравчук. Кiлька спроб здiйснював Леонiд Кучма. I кожного разу мотивацiя була схожою: нiхто не хоче мати конфлiкту бiля своїх кордонiв.
Вiктор Ющенко, президент України: "Это та горячая точка, которая под боком Украины. Это нас не устраивает. И мы ставим перед собой и предлагаем коллегам эту проблему сдвинуть с мёртвой точки".
Утiм, цього разу пiдхiд трохи змiнився. Бо до бажання розв'язати застарiлий конфлiкт додалося прагнення швидше iнтеГруватися до Євросоюзу та Пiвнiчно-атлантичного Альянсу. Вiдтак постала цiкава iдея довести свою кориснiсть для Брюсселя, допомiгши врегулювати проблему, яка давно непокоїть європейцiв. Щоправда, така зорiєнтованiсть на iнтереси ЄС i НАТО, вiдразу збентежила Москву. До того ж, мiсцем оприлюднення плану врегулювання Приднiстровського конфлiкту обрали якраз саммiт ГУУАМ, органiзацiї, до якої росiяни традицiйно ставляться з пiдозрою. I хоча в Кишиневi казали, що радi були би бачити в органiзацiї i саму Росiю, а до Бiлокам'яної пояснювати деталi плану напередоднi полетiв секретар РНБО, осад залишився.
Та й уважний перегляд українських пропозицiй настрою стратегiчним партнерам не додав. Узяти хоча би питання вiйськової присутностi Росiї в Приднiстров'ї. Позицiю НАТО з цього приводу на саммiтi озвучив румунський президент Троян Бессеску. Вона пряма до безпосередностi - росiяни мають пiти. Те саме, але в пом'якшенiй формi, написано в планi Ющенка. Там iдеться про замiну росiйських вiйськовикiв миротворчим контингентом ООН. На думку експертiв, аби передбачити реакцiю Москви на таку пропозицiю, до ворожки ходити не треба - вона очевидна.
Вадим Карасьов, полiтолог: "Это однозначно будет восприниматься в России как очередное геополитическое поражение Путина, что Путину не нужно на кануне 2007-2008 года. Поэтому России важно, чтобы разрешение Приднестровского конфликта разрешалось и с присутствием миротворческого контингента и с пролонгацией присутствия России в этом регионе. Чтобы влияние в этом регионе было".
Перетинаються iнтереси i в питаннi лояльностi нової влади Приднiстров'я. В планi вiдповiдi на нього немає. Є обтiчний пункт про необхiднiсть побудови в республiцi громадянського суспiльства i проведення позачергових виборiв парламенту. Аби нелегiтимна республiка мала принаймнi легiтимну владу, з якою можна було б говорити. Для України, яка при такому розкладi матиме вигляд експортера демократiї в регiонi, це вигiдний крок. Але, на думку експертiв, реалiзувати той пункт буде значно складнiше, нiж написати.
Володимир Фесенко, полiтолог: "Мне представляется, что самое слабое место - это те пункты, где говорится о демократизации Приднестровья. Честно говоря, я вообще с трудом верю, что режим Смирнова можно демократизировать. А если это не удастся сделать, то зависнут и другие элементы плана".
До речi, в самому Приднiстров'ї не проти iдеї переобрання парламенту. Бо ж найiмовiрнiше, що новий склад нiчим не вiдрiзнятиметься вiд попереднього. Принаймнi у своєму ставленнi до Кишинева. А вага слова "оновленої влади" в той же час значно зросте. З тiєї ж причини український план iз застереженням сприйняли у Молдовi. Володимир Воронiн його й коментувати не став, вiдбувся лише кiлькома загальними фразами.
Володимир Воронiн, президент Молдови: "Реальные проблемы, с которыми мы сталкиваемся - терроризм, организованная преступность, коррупция, контрабанда, необходимо решать сообща. Так как они представляют опасность не только для нашего региона, но и для всего континента. Поэтому мы считаем, что подключение крупнейших мировых игроков к решению этих задач будет способствовать эффективности наших действий".
Ворнiн не змiг не звернути увагу i на вiдсутнiсть у планi положень, котрi б наголошували на необхiдностi вiдродження єдиної молдовської держави, унiтарної чи бодай федеративної. Так само його не могла лишити у захватi тональнiсть документу, ключове словосполучення якого - "пропонувати Приднiстров'ю", i жодного слова про iнструменти впливу на республiку. Як от, економiчна облога чи щось на зразок того. Запропонованого в планi мiжнародного монiторингу приднiстровських кордонiв та вiйськових об'єктiв Ворнiну видалось замало.
У пiдсумку, на саммiтi документ не узгодили. Вiн так i лишився "стартовим" або, iнакше кажучи "сирим". До того ж, так i не була озвучена кiнцева мета плану. За мету тепер розглядають сам процес.
Володимир Фесенко, полiтолог: "Это начало новой внешнеполитической роли Украины как регионального лидера. Но для того, чтобы эта роль была закреплена, необходимо многого достичь. Начинать нужно с дипломатической активности. А конкретные результаты придут. Если только эта политика будет точной по формам и конкретной по содержанию".
Хоча для Києва вiдсутнiсть чiткої мети в планi врегулювання конфлiкту великою мiрою не проблема. Поле для демонстрацiї дипломатами можливостей України не звужується, а загроза наступити на чийсь мозоль i тим самим обвалити полiтику багатовекторностi значно зменшується.
Скiльки ця iсторiя триватиме, нiхто прогнозувати не береться. Але всi думають, що довго. Бо ж, зрозумiло, що учасники процесу, i передусiм Київ, дiятимуть максимально обережно, а значить, повiльно. Надто вже високою буде цiна помилки.